“котиться в нікуди”

By Іван Андрусяк

now does our world descend…

котиться в нікуди

нині жорстокий світ

(друзі як вороги;

мов перевівся рід)

от і уся судьба

плакати на гробах

творчість пропаща гра

(воля: рабом живи)

що уявив що знав,

все у єдиний вир;

нібито і не жив

тільки терпів терпів

мислі бідар гіркий

думати тяжко вмів

але про так і ні

тільки одне зрозумів:

зітреться між ними віть

і нас не стане умить

де світле життя було,

падіння до темних ям

(коли боягуз герой

помилка є життям)

відчай нас поглина

вмерти серед лайна

але рятунок один

із цього кінця ознак —

де сліпо (і губи де

забули цілунку смак)

де стало нічим усе

— з’явись і співай душе