Красенями-лебедями небо забіліло

Так летіли поміж хмари, наче їх рідня.

Покружляли над ставочком і на воду сіли,
Витягали довгі шиї граціозно так.

Замахали крилоньками, ніби привітали

Ту місцину їм знайому рідну та близьку.

В чужині вони за нею дуже сумували,

А тепер нарешті вдома на своїм ставку.

Бо водиця тут смачніша, повітря свіжіше

І розносить запах м"яти теплий вітерець.

Рідний край в житті для всіх завжди наймиліший

Для птахів цих білокрилих, так і для людей.

2020 р.