Краще ніколи (184)

І краще пізно, ніж ніколи,

та не скажу тобі тих слів.

Що мою душу, мов шипами,

кололи сотні довгих днів.

До твого серця не торкнуся,

що меньше знаєш - краще спиш.

Душу мою вже загубивши,

свою при собі ти залиш.

Не треба сліз у ясну пору,

чекай на зливу чи циклон.

У ньому заховай всі болі,

в останнє бачиш мій поклон.

Живи собі спокійно далі,

забудь мій голос і лице.

Бо не дізнаєшся ти правди,

викинь у річку те кільце.