Краще вже бути собою

Краще вже бути австріячкою,

І говорити німецькою.

Краще вже бути молдованкою,

І співати рідною, молдавською.

Бо якою б мовою ти не сказала “люблю”,

Спочатку треба бути людиною.

Цінувати — всіх, не вибірково,

Бо душа не має національності.

Я з тобою — з дитинства, по доброму,

Сонце ділили, яблука, сміх.

А підлітком ти стала тінню —

Холодною, як забутий гріх.

Та я живу — ціную дрібниці:

Кофтинку, ушанку,

Мій старий спортивний костюм.

П’ю Purcari — і в кожній краплі

Смак дому, що не зраджує корінь свій.

Я люблю Молдову —

Це мій дім, моє серце, мій хліб.

А ти, як могла зректися свого роду,

І назватися тим, ким не є?

Бо не в паспорті правда,

А в тому, як ти поводишся з тими,

Хто тебе колись любив.