Красива зміюка

Вона як вітер, що шепоче між гілок,

З очима, де грає сонце й тінь,

Її сміх — мов дзвінок кришталь у склянках,

Що ламає буденність на дрібні вогні.

Крок її — наче хитрий танець змії,

Трохи провокує, трохи інтригує,

І світ навколо трохи затримує дихання,

Бо з нею кожна мить — загадка і пригода.

Любить минуле, сміливо дивиться в майбутнє,

Грайлива, як котяча лапка на підвіконні,

І в її словах — філософія й іронія,

Що змушує повірити: тут і зараз — диво.