Кричали чайки

Кричали чайки у пустій душі,

Крильми хотіли вікна одчинити,

Їх вабив теплий білий океан

Й таке страшне холодне слово «жити».

Їх вабив простір неба ледь блідий

Вони хотіли, мріяли літати,

Ковтати першу вранішню росу

І не мовчати, тільки не мовчати.

Бо найстрашніше, то німі слова,

Вони як діти, що не народились,

Але ж вони жили, вони були,

Вони назавжди в пам’яті лишились.

Кричали чайки, крильми лопотіли,

Як дикі гуси, що потрапили в полон

Хіба для щастя їм потрібно так багато,

Хіба фальшивим голосу був тон??