Крій тиші

Я вчилась не заради оцінок —

я міряла світ на дотик.

Шила думки зі світла й рядків,

щоб мрія сідала точно.

Мені дали траву замість парт,

і небо — замість рамок.

Я лягла, як полотно,

і світ знімав мене без масок.

Ми їли просте, живе, тепле,

без софітів і зайвих слів.

Сцена рахувала хвилини,

але я рахувала сни.

За кадром беруть за сміливість,

за світло в зіницях — плату.

Та мені повернули моє

і сказали: «Ти все зіграла».

Я склала нитки у валізу,

сіла в поїзд — рівний крій.

Рейки знали дорогу додому,

де серце стає своїм.

Я шию не сукні — присутність,

де форма слухає зміст.

Я тебе читаю, як улюблену книгу,

між рядків — тиша і ритм.

І якщо колись загублюсь у світі,

я зніму чужий фасон.

Повернусь до мами, до світла,

і знову почну сезон.