Крик душі

Закриваю вуха і кричу так сильно, як можу.

Не кажіть мені , що треба  починати знову.

Хочу зазирнути у спогади свої.

Але не так сильно , там де я трішечки  малий  ,

Може там проблема , а може й ні.

Спочатку чи може у кінці ,

Треба просто  бачити що у майбутньому вікні,

Будувати плани чи пости , 

Весною , влітку чи в зимі. 

Просто хочу відійти , від життя важкого

Хочу крикнути , так сильно , як можу,

Але зараз все ніби так , як онімів язик,

І слово вимовити не можу,

Враження таке, що хтось навмисне так зробив.

Щоб лишнього сказати я не зміг.