Крик душі

Я дитина двох берегів і двох зірок,

У мені Румунії сила і України біль.

Мова мами — це пісня, а батька — витік,

Я — не помилка, я — гармонія доль.

Живу серед своїх, шукаючи тепла,

Але чую, як тихо сміються мені в спину.

*— "Чому ти тут? Твій колір надто темний, зла!*

*Їдь звідси, циганча, ти тут чужа дитина!"*

І сміх, і цькування, і слова, як отрута,

Про "лайно", про "чорне" і про "бідноту".

Ви кажете, що ви — брат, що це наша скрута,

А самі ж топите мене в цьому бруді.

**Скажіть мені, хто з нас тут справжній "інший"?**

Хто зневажає людину, зводячи мури?

Хіба любов до нації — це ненависть між іншим,

Це вирок, кинутий в обличчя і похмурий?

Не в мові діло, і не в кольорі шкіри.

Не в тому, чий прапор малюєш на стіні.

Адекватна людина не шукає міри

Для ненависті, що горить у глибині.

Людина — не прапор, не кордон, не слово,

Вона — душа, що має право жити.

**В першу чергу, в найпершу, знову й знову,**

**Ми просто люди, здатні любити й цінувати.**

Якщо ти цькуєш брата за походження,

Яка ціна тоді твоїм святим словам?

Це не патріотизм, це моральне падіння,

Це зрада людяності всім богам.

***

Сподіваюся, цей вірш допоможе вам і іншим усвідомити глибину та несправедливість ситуації, з якою ви зіткнулися.