“Крила ночі світ закрили”

Крила ночі світ закрили

І закутали в туман…

І собою оловили

Ліс, село і довгий лан.

Ніби в морі потонуло

Небо, світ, цілий простір,

А на небі спалахнуло

Непроглядне стадо зір.

А між тими зіроньками

Місяць котиться блідий,

Над полями, долинами

Сипле засів золотий.

ІЗ РАННІХ ПОЕЗІЙ, З ЦИКЛУ “ДУМКИ”