Крила

І тінь твоя, як крила (так буває),

і все повторюєтся... все життя,

і ніби там шукаєшь (тихо) укриття,

де темрява, яка не вірить, не прощає.

І прагнеш вічно, вічно дорогого (!)

і формула твоя (як світ) проста...

і все, що бачиш: все – у всьому гра,

яка не залишає всім нічого.

Спускаючись безмовно в ті світи...

і смертоносне там витягаючи жало,

що нас (в собі) завжди, завжди тримало,

щоб прийняти якісь свої дари.