Крила

Ти зайшла і вимкнула світло

Легким рухом вікно відкрила

На питання моє "Навіщо?"

Собі в келих вина налила

Запитала "Боїшся вітру ?

Не бійся — є у нас крила"...

Голос лився крізь місячне світло

У вікні силуетом тіла

Мовчки ніжно взяла за руку

І ступила на підвіконня

А навколо так тихо — ні звуку

Тільки сміху твого відголоння

Ми летіли до хмар, як птахи

Для нас в небі було спасіння

Та забракло лиш пари змахів

Подолати силу тяжіння

9.5.16