Крила

... а вона таки була чужою

невагомо обіймали крила

небеса дощами омивали

і земля стодзвонами тужила

їй було нестерпно без ілюзій

світ без мрій - холодний і гранітний

вона щиро прагнула до світла

там, де світло - м'яко, ніжно, щиро...

їй би крила заховати в одяг

щоб ніхто не бачив, як літати

жити від роботи до роботи

і про шлях до казки забувати

їй би купувати свіжі фрукти

молоком домашнім лікуватись

а вона - вплітала стрічку в крила

а вона - польотів не лякалась...