Кріпацтво духа

Чи зникло кріпацтво?..

Нікуди не зникло.

Кріпацтво — сон і побут ситий.

Кріпацтво — хижість, страх, гординя.

Ми в кайданáх живем понині,

спимо, їмо і несемо

навколо себе лиш розруху.

І через дії всі одно

просвічує — біднóта духа.

Немає духа, ані волі!

Се гірше, ніж скоритись долі.

Се жити, без знання чому,

навіщо жити. І до того,

се жити вкупі самому,

се жити з кимсь, та одиноко...

Не до такого життя ми народжені,

щоб ходити стежинами хтивими, ложними.

Обивательство — ідеал для приречених зомбі.

Трусонув би кубло обивательське хтó би,

щоби серед навколишніх злих катастроф

пробудилась у серці не лють, а любов!

Любов до людей... Подивіться довкола:

скільки спитих, нещасних, безпомічних, хворих,

скільки горя людського... Чи ж не на тоє

ми народжені, щоби зціляти любов'ю?..

Я ішов по землі — як тоді, так тепер.

Бачив різне: і горе, і радість, і гнів.

Та не бачив я злих чи недобрих людей —

лиш багато таких,

                 що живуть уві сні.