Кріпаки

КРІПАКИ

Історія, кажуть, розвивається по спіралі,

Все по спіралі – зло і добро, війна і мир!

Найменші дрібниці і найважливіші деталі,

Все по спіралі – один холоп, а другий кумир!

Колись, давно, кажуть, існувала панщина,

Працювали одні, а хлібом володіли інші!

Була гетьманщина, а була і кріпаччина,

І пани гаманці набивали більші і більші!

На сьогоднішньому витку спіральному,

Молодим поколінням рішуче невтямки!

Як могли володіти в існуванні фатальному,

Люди людьми – начебто водою півсклянки!

Як могли продавати за гроші один одного,

Як могли на свята самі себе дарувати!

Невже в душах їх не було нічого святого,

Невже окрім совісті нічим було торгувати?

Адже правителі були тоді наче культурні,

Освічені були, розвинені і інтелігентні!

Не скажеш, що народом тоді правили дурні,

Бог свідок, що пани ті були дуже шляхетні!

Одна біда – моралі тим панам бракувало,

Торгували наліво і направо собі подібними!

Подив у Бога це зло людське викликало,

А раби плакали сльозами гіркими і дрібними!

Але закони спіралі таки свого домоглися,

Кріпаки цих розумників підняли на вила!

І втекти пани від голодних не спромоглися,

Бо дуже страшна віками скривджена сила!

Не зміг, правда, взяти народ віжки в руки,

На трон тепер замість царя вліз сатана!

І знову людей спіткали нестерпні муки,

Знову голод, знущання, знову смерть і війна!

Сатана виявився ніяк не безсмертним,

Згинув в безлюдді, як поганий собака!

А спіраль крутнула витком химерним

І на трон прийшов лисий та розбишака!

Спіраль тут народу зробила поблажку,

Розбишака жахнув каблуком по трибуні ООН!

Але долю народу свого огидну і тяжку,

Повів до добра, наче цар Соломон!

Будинків набудував п’ятиповерхових,

Тісних, але міцних і для всього народу!

Перспектив людям наобіцяв чудових,

Зірки обіцяв дістати із синього небозводу!

І треба признати – йому багато чого вдалося,

Шістнадцять копійок ціну став мати хліб!

Навчання – скрізь за спасибі, так повелося

І лікування безплатне для всіх і від всіх хворіб!

Все-все в житті було, куди людям не кинься,

Дешевшим ніж новенький грошовий папір!

І, навіть, після тяжкого сну чоловіче прокинься,

Всього сто рублів у кишені у тебе, а ти вже банкір!

Ні, не все в ті часи було гарно і добре,

Хто заперечить тому – тіпун йому на язик!

Але почувалися люди впевнено і хоробре

І прожити день могли без недоїмок і позик!

Вистачало пенсіонеру на місяць шістдесят рублів,

І робочих місць в державі було – греблю гати!

До життя гарного залишалось небагато щаблів,

Але знову зі спіралі історії втрутились чорти!

Не чорти, вибачайте, – скоріше злодії

І не просто злодюги, а маститі грабіжники!

Стали грати народу бандитські мелодії,

В президенти пішли, в прем’єри і в спільники!

Відібрали в народу владу, заводи і фабрики,

Літаки відібрали, газ бензин і електрику!

І повели себе наче Богом прокляті зрадники,

А кожний наступний фори дає попереднику!

Ціни підняли не в два чи в чотири рази,

Підняли в десять, сто, а то і в п’ятсот разів!

Із чистого золота поробили собі унітази,

І навіть плюнули єхидно в колишніх тузів!

Кредити молоді дають під скажені проценти,

Такі, що раніше вмреш, ніж погасиш борги!

Тому втікає молодь на другі континенти,

Туди де влада не злодії і для народу не вороги!

І втікає народ не сотнями, а мільйонами,

Бо нема суду в Україні де можна поскаржитись!

То ж біжать люди на чужину з прокльонами,

Бо нема вдома правди з якою можна порадитись!

Нема пана в державі в якого правду можна знайти,

Нема рабовласника, який би тебе захистив!

Куди не кинься – скрізь злодії і чорти,

Нема правдолюбця, щоб злодія всовістив!

А пани крадуть і хабарі вимагають з піною в роті,

За навчання, за лікування, за все, про все!

То ж народ почуває себе наче на ешафоті

І бачить, що від злодіїв Бог його не спасе!

Що самому треба злодюг за барки брати

І садити в тюрми, в камери одиночні!

Всіх до одного, без жалю ховати за грати,

І нищити в державі злодіїв за їх дії порочні!

А зараз мені на розум нелегка думка спадає,

Чим відрізняються далекі нам рабовласники!

Від тих панів хто сьогодні народ обкрадає,

Кого сьогодні народ називає – стерв’ятники!

А нічим, і ті, і другі були і є кровопивцями,

Кров народну пили тоді і сьогодні п’ють!

А народ і тоді, і зараз є кволими вівцями,

Мовчимо, а нас нищать, катують і б’ють!

Одне право за сотні років ми завоювали,

Утекти з рідного дому кудись світ за очі!

Щоб злодії в Україні на нас не полювали,

Щоб позбавитись злодійської наволочі!

Бо в Україні ми були і зостались бідняками,

А пани, як були так і лишились тиранами!

Бідняки ж, як були, так і живуть кріпаками,

В злиднях, голодні і окуті кайданами!

То, що ж, українці, так і будемо нидіти,

Так і будемо злиднями і жебраками!

Нам не жити, а хоч би як люди посидіти,

Не голотою, не скотиною і не кріпаками!

А, що ж для того? А для того станьмо до кола,

Так тісно, щоб між нами було, як мілке сито!

І тоді, щоб ні одна гнида і злодій довкола,

Не була просіяна, а була знищена і забита!

7 серпня 2021 року