Криштальне повітря нанизує сніг

криштальне повітря нанизує сніг,

намистом вінчає

ліси занімілі,

і місто готується

до перевтілень

на розі блідих незнайомих доріг.

з карафки небес розіллється зима

у чаші полів

і спустошених вулиць,

хоча ми з тобою

іще не забули,

наскільки холодним є зимній роман.

земля снігове накида́є манто –

я знову згубила

тебе в заметілі…

осінні вітри

переплавлено в стріли,

якими богами – не знає ніхто.

уляжеться сонне тепло до весни

у лісі на постіль

бруснично-зелену,

а поки смеркання

кує гобелени,

здіймаючи паморозь на ясени.