Крива баба

Раз до ксьондза забрела

Кривая на ноги

І, бідная, на дітей

Просила підмоги.

А ксьондзові грошей жаль, —

Давай її вчити,

Як каліці із дітьми

В білім світі жити.

«Лучче, — каже, — ти навчись

Бабити, змовляти,

То й на себе, й на дітей

Будеш гроші мати!»

«Де ж навчитись, пане мій?

Дайте мені раду!»

«Що учитись? Ти змовляй

Хоч так, для прикладу:

«Пробіг пес через овес —

Не шкодило псові,

Най же шкоди не буде

І тому вівсові».

Пішла баба — і куди!

Як свята, курує;

Пройшло уже кілька літ,

Ба, і ксьондз хорує;

Така ґуля, як кулак,

В горлі йому сіла…

Лічать-лічать дохтори,

А все ґуля ціла.

Далі вдався до бабів,

Нічого чинити…

От приходить і крива

Слабого лічити.

Ксьондз, до лиха, вже забув;

Вона не питає,

Каже вийти з хати всім,

Сама зачинає:

«Пробіг пес через овес, —

Не шкодило псові,

Най же шкоди не буде

І тому вівсові!»

Подивився слабий ксьондз:

«А, то ти, зозуля?»

Та як враз зареготав —

Так і трісла ґуля!