“Крізь бурштинове мливо”

Крізь бурштинове мливо

ароматних обріїв

сяють і зорь прожектори й ліхтарики атомів

мерехтять з лоскотливих порожнеч

навіки липневого медвяного неба

світло якого речовиною прозоро згусло

і ось повільною цівкою з губ тремтливих

цебенять слова невідомі

і спалахами розмальовані

зорельоти різнокольорові

вже плавно линуть на галявину

Я сплю обіруч вчепившися в галактику.