Куца Фенька

Десять літ финтила Фенька в модній міні-юбці,

Але пари підшукати не вдалось голубці.

І не знала б Фенька бідна, як їй бути далі,

Та замітку прочитала в свіжому журналі,

Що в столиці електронні є вже автомати,

Що дівкам допомагають женихів шукати.

Жвава Фенька найкоротшу одягла спідницю

І негайно полетіла літаком в столицю.

В інститут прибігла Фенька рано на світанку

І надряпала записку на вузенькім бланку:

“Підшукай мені, машина, щоб жених був класний,

представительний мужчина, а не шкет нещасний.

Щоб імєл він чин солідний, персональну дачку,

Збереженія на книжці й льогковую тачку.

Був неп’ющий, некурящий і до гроба вєрний.

В заключення сообщаю свой портрет примєрний.

В мене талія ізящна і фігура стройна,

А за проче-остальноє тоже я спокойна”.

Розписалася під бланком ще й черкнула риску.

Вклав учений у машину Феньчину записку,

І дала машина Феньці відповідь куценьку:

“Представительний мужчина чхать хотів на Феньку!”