Курличе в небі журавель самотньо

Курличе в небі журавель самотньо,

Затамувало подих сонце золоте.

А під вуаллю ночі вже законно

Розкішною ходою осінь йде .

Не буде більше теплих митей,

У вирі мрій ми поринали в літо.

У вирі мрій я закохалась в небо.

Таке безмежне, в ньому є потреба.

Нелегко віднайти, чого душа бажає,

Усі ми зайняті дрібницями життя.

Ніхто чомусь вже істин не шукає,

Ніхто не знає, що не буде вороття.

Я бачила, як падав дощ холодний

І відчувала сум самотніх перехожих…

Я б віддала вам зараз, що завгодно,

Лиш хай щасливою буде ця осінь.