“Квадрат супокою”

Квадрат супокою

і тиші квадрат,

І втиснутий сон

у місячні стіни,

А тиша надворі стоїть на колінах

І зорі, мов книги, читає підряд.

Ти руки тривожні

мені простягла,

Мов віти крислаті

з важкими плодами,

Над серцем моїм їх повільно

гойдаєш —

Я лячно дивлюся,

бо плід упаде.

Квадрат хвилювання

і світла квадрат,

То місяць спливає

по стінах, по стелі,

І руки твої попливли каруселлю,

Скаженим вогнем у кімнаті горять.

Підпалений сон

відкотився за двері,

Налякана тиша шукає притулку, —

Кружляє в кімнаті вінок поцілунків,

Немов зворохоблений смерч на озерах.

І райдуги, райдуги, вписані в спокій,

І радіус сміху у замкнутім колі,

Увінчаний відчаєм зліт твій високий

Єднається з словом єдиним: «Ніколи!»

***