Квітка

Хоч всеньку ніч краплинки зорепаду

шукай, та їх не знайдеш ти ніде,

бо тільки-но зоря на землю пада,

вона відразу квіткою стає.

Горить її проміння — не згорає,

згущавившись у теплі пелюстки,

і пахощі чужого небокраю

усе живе бентежать навкруги.

Пітьма враз розсипається на світло,

вогнем стає повітря синє скло

і ось летять до зірки, що розквітла,

ранкових бджіл смугасті НЛО.

І обережно звужують орбіти,

у полум’я занурюючись те,

а понад луками — сузір’ям літа —

жовтогарячий соняшник росте.