Серце тримає за руку…

Квиток до сьомого неба

Купила у касі вокзалу,

У тому була потреба

Створити життя досконале.

Та тихо кричать тривоги...

Серцю, що наче залізне,

Пора вирушати в дорогу -

У нього важка валіза.

Те серце все пише ямбом,

Сплітає рими із ниток,

Вражає своїм масштабом,

Лишає в душі відбиток.

Воно зупиняє вагони,

Аби не терпіти розлуки,

Для нього немає кордонів…

Серце тримає за руку…

© Євгенія Солод, 2011