Квітучий сад

Хотіла вже давно звернутися до Вас, матусю й тату,

Та на стежках життя було ще бур’яну багато.

І поки я його проріджувала і полола,

Все не доходила до Вас, як і до інших ще довкола.

Та думаю, на все свій час, час сіяти і час збирати,

І час тягнути віз тяжкий, і час відпочивати.

Та головне в житті не загубитися й не загубити,

І те і тих, ким ми дорожимо і ради кого варто жити.

Ви для мене, матусю, те джерело, з якого я черпаю сили,

Це Ви мене аж дев’ять місяців носили.

Це Ви мені співали колискову на своїй і Вам лише відомій мові,

Надійним вчителем і оберегом для мене Ви стали і у Божім слові.

А Ви, татусю, є мірилом доброти,

З яким я по стежках летіти можу, а не тільки йти.

І хоч життя мене і випробовує і вниз кидає,

Та все ж цей круг, щоб кинути комусь, мене і піднімає.

А Ваші діти, мамо й тату, просто світлячки,

Вони мій шлях ще осявають як небесні зірочки.

І я щаслива, що родина із Красьох − це мій квітучий сад.

А наш девіз життя − іти вперед й ні кроку лиш назад.

***