Ла-Манш, я знову під тобою...

Ла-Манш, я знову під тобою,

я відчуваю, як ти там

існуєш, зимною водою

ворушиш хвилі - тою, тою…

а я, записника дістав,

пишу листа.

мені байдуже. так бува.

набридли погляди лукаві.

з ким не живу - усе дарма.

любові, мабуть, вже нема…

рука щоранку підійма

горнятко кави.

ще років п’ять і все мине,

а, може, потече по колу.

всі баби дури, так… але

приїду, там ля-ля, ле-ле,

вона замовить шардоне,

я - ром та колу.

вона рахує наші дні,

вона готує своє тіло,

а я скажу відразу - ні.

малюнок буде на стіні,

попереду всі вихідні -

як і хотіла.

19.07.16