Ланцюжок

Мене не тримай ланцюжком із минулого,

Я більше не тінь і не твоя весна.

Я вчуся цвісти без страху і суму,

Бо кожна рана — це вже не вина.

Те, що блищить на шиї — не кайдани,

А пам’ять. Але без жалю, без сліз.

Я вже не йду за чужими планами,

Я вибрала шлях — і цим горджусь.

Весна прийшла не кликати спогади,

А розв’язати вузли в душі.

Я — не минуле, я — сьогоднішня,

Тиха, доросла, трохи інша — в тиші.

І хай ланцюжок ще торкає шкіру,

Як згадка, не як біль.

Я відпустила, щоб вірно любити

Без тягаря старих ролей.