лава

я лежу на воді

як неживий

мої лоб й рукава у вечірньому золоті

і скрапує з рота

підборіддям біжить

найпекучіша лава

найбезумніша правда

то хто ти є

хто ти

що так вільно сидиш у моїй голові

хто ти

вп'явся очима із найчистішої ртуті

у найпотаємніші кімнати мої

у провини насилу забуті

маленький хлопчик провалився під скло

і бог-формалін його тягне за мокре волосся

зелена луска росте із розбитих колін

і разом із кров'ю

мул на поверхню виносить

то хто ти є

хто ти

тепер чудний і високий

дивишся у колодязь крізь воду із іншого боку

а я лежу на дні

і мені болить

кожен погляд цей -

ярий доторк

я не знаю яким

твоє стане лице

коли ти нахилишся вранці над чаєм

і у танці чаїнок побачиш мій абрис

а ми так схожі з тобою -

то кого ти впізнаєш?

з губ і ясен чиїх

потече за краї

найпекучіша лава

найбезумніша правда?