Лебединій зграї

Ви в ірій линете від сірого туману,

Від сірих днів, від суму і нудьги

На срібло чистеє спокійного лиману,

На пишні береги.

Не жаль вам тих, що сміло гинуть по дорозі

Від пург і бур скажених і сліпих:

Вам ірій мріється крізь сльози,

А сонце суше їх.

І скільки вас в борні розбилось об граніти,

І скільки вас сконало серед мук, —

Але і смерть була безсила вас спинити

І вбить ваш вільний дух.

Летіть!.. Коли ж ви будете бенкет справляти,

Згадайте мертвих словом жалібним…

І наперед, ніж келих сповнений підняти,

Ударте в дзвін по ним!

1904