Легенда про дівчину з Молдови, що народилася на Сатурні

Кажуть, коли Сатурн був ще молодим, він створив планету не з каменю, а з тиші. І в тій тиші народжуються душі, які не вміють брехати. Вони холодні на дотик, але світлі всередині.

Одна з них — дівчина на ім’я Любочка. Її душа довго блукала між зірками, аж поки не впала на землю, у країну з виноградом, криницями й піснями — у Молдову. І хоч та земля стала її тілом, серце її так і залишилося на Сатурні.

Там — її спокій. Там ніч без зірок, але з м’яким сяйвом душ. Там ходять олені по срібному снігу, а єдинороги п’ють світло з крижаних озер. Люди там не бояться правди — вони дивляться в очі і мовчать, бо кожен знає, що слова тут зайві.

Кажуть, коли Любочка ступає на землю, війни стихають. Бо її серце несе тишу, що сильніша за меч. Але щоразу, коли світ робиться надто гучним, вона уві сні вертається додому — на Сатурн, де Молдова її душі світиться вічним спокоєм.