Лелека

Ну чого ж ти, лелеко,

Утікаєш від мене?

Ген гніздо недалеко —

Там, де стріха зелена.

Там, де стріха дірява

Зеленіє від моху.

Вже літать на галяву

Вчаться дітки потроху.

Я їм неба готовий

Прихилить до землиці…

Чом твій погляд раптовий

Холодніший від криці?

Чим тебе знепокоїв —

Громом сфер, літаками,

Чи тривоги накоїв

Суєтними думками?..

А лелека цибатий

Обізвався з–під клена:

— Краще спробуй не дбати,

Мій земляче, про мене.

Чи повірити зможу

Тим нещирим турботам?

Бачив я загорожу —

Стогнуть люди за дротом.

Вони Бога благали,

Крил у мене просили.

Із німого загалу

Їм злетіти несила…

Ані птаха, ні звіра

Не заманюйте, люди:

Вам не буде довіри,

Доки волі не буде.

Я злечу понад клени —

Та й лови серед неба…

Аніж дбати про мене,

Краще дбайте про себе.

19.01.1974