Лелека
В полях України, далеко-далеко
Де сонце ховається в житі,
Від суму і туги вмирала Лелека,
А їй би ще жити і жити.
Загинув коханий в холодному краї
Де люті вітри-буревії.
Без нього-і зорі на небі не сяють,
Без нього і крила німіють…
Стоїть, наче статуя вірності,в полі
З глибокої ночі до рання
Немає в Лелеки інакшої долі,
Коли помирає кохання…
А з неба,згасаючи, падає зірка
І сльози застигли озерцем.
Бо на Україні Лелека, як жінка,
Якщо вона любить-то серцем.
автор: