Лелеки

Я бачу весну крізь вікно -

неначе близько, і все ж так далеко.

На Батьківщину, певно, знов

вернулись з вирію лелеки.

Усе шукають рай в далечині.

І крила трудять, аби лихо переждати.

Життя минає там, на чужині...

Батьківська ж хата кличе повертати.

Вони б і раді залишитись у гнізді

й рідні простори крильми обіймати,

але чомусь так склалося в житті :

щоб вдома жити - треба ген літати.

Може й мине століття не одне.

Й зазнає лиха батьківська ще хата.

Але ми були. Будемо. Ми є!

І до нас Щастя мусить завітати.