ЛЕТИ, ЛЕТИ ДО МЕНЕ, ПТАШКО!

Лети, лети до мене, пташко!

У мене є для тебе дім!

Лети, маленька сіромашко,

Тобі зати́шно буде в нім!

Поглянь, ось є для тебе  клітка,

Тут є пожи́ва та вода.

Тобі з віконця буде видко,

Усі навколишні дива!

А пташка до небес злетіла,

Немов показує мені,

Що в неї є чарівні крила,

А її дім поля й гаї...

Що їй свобода наймиліша,

Затісна кліть їй на вікні!

Що їй з небес, таки, видніші,

Усі красоти на землі!

Вона ж, частенько прилітала,

Та серце надихала вкрай.

І так натхненно щебетала,

Про наш земний чарівний рай!

Знайти не можу розуміння,

Думки обсів раптовий збій!

Як це малесеньке створіння,

Торка́ струну в душі моїй?

А людська мова - бездуховна!

І в повсякденній метушні,

Вона здіймає все потворне,

Та світ розносить на клапті!

Не хочу ні наук, ні книг...

Мій мозок, тисне марне вчення!

Я крок зроблю через поріг,

Й знайду в природі одкровення!