Летіли хмари і мене минала,

Летіли хмари і мене минала,

мене минали дні. І пелюстки

з відірваних троянд із вітром мчали,

залишивши в минулому всі сни.

Я довго думала над тим. Світало:

переливались світу кольори.

Чи то дорога вслід мені кричала,

чи мої кроки рахували всі вітри?

І знов гадала скільки років маю,

бо враження, що вже живу віки.

Я своїм словом тільки дощ займаю

і цих троянд плакучих пелюстки.

Вони мої найкращі співрозмовці,

бо теж летять, не знаючи куди,

але дитинно тішаться вітрам і сонцю

й дарують світу ідеал краси.