Летять додому журавлі

Посміхнулося небо крізь сон, ранок року стрічає,

Так буває завжди з року в рік, та лише́ повесні.

Чути спів голосний з висоти піднебесного раю,

Це додому вертають з далеких країв журавлі.

Обвівають холодні вітри їхні стомлені крила,

А вони все летять, без упину і вдень і вночі.

Вірний напрям ім вказують вічні небесні світила,

І все ближче та ближче до нас журавлині ключі.

Назріває в душі бурунами весня́не прозріння,

Чую серцем я єдність з птахами. О Боже, Єси!

Наші долі на рідній землі посплітались корінням,

Із глибинних віків наших предків чутно́ голоси.

З журавлями стрічаю я ще одну весноньку милу,

Знов життя набирає розгону на рідній землі.

Нам як тім журавлям Україна дає міць та силу,

Ми ж як матінку рідну й святу збережемо її!

Скоро встелить на землю Весна трав’янисту ряднину,

А в гніздечках всміхнуться до сонця пташата малі.

Й забуяє життя, й заспіває сім’я журавлина,

І настане і Щастя, і Мир, і Добро на Землі!