лице постаріє а маска залишиться вбрана

лице постаріє а маска залишиться вбрана

час навіть душі розклАде на мертві шматки

він повільно живою водою облиє із крана

а водою мертвою втопить вчорашні сліди

він усе забере у свою невідому долину

у підвалини дум де тече швидколинна ріка

ампутує минуле немов смертоносну пухлину

аби лінія долі з’явилася довга й чітка

він вбиратиме все наче губка вологі рідини

наші дні і польоти десь там на крилі журавля

роз’їдатиме світ поки в ньому не тріснуть судини

але ти посміхайся йому і зблизька і здаля

бо немає в житті надто добре чи надто погано

час показує нам протилежніші завш полюси

а ми вміємо так собі жити жахливо спонтанно

але мати у долі в запасі врожайні ліси