Лічба

Многовмістима ця лічба

все зрахувала: дати, роки

і розіклала на губах

минувшину на «доти» й «доки».

Розкинеш руки — ось який

цей світ, цей простір, ця хвилина,

і рветься, рветься край руки

невпинноткана павутина.

На лікоть змірять, на ступінь,

на власний зріст, на власний голос

і розтягнуть тягучу тінь —

на всю довжінь — тонку, як волос.

Так мало, мало нам обом

чаїно-білого, святого,

ти зозулястим рукавом

махнеш, здмухнеш шляхи-дороги…

Нема ні міри, ні лічби,

а є блакить, опуклі звуки,

і є кульбаби для сівби —

мечи, мечи гарячі руки!

Ми без початків, без кінця

були одвічно неділимі,

і наші зрощені серця,

мов краплі злиті, — всевмістимі.

***