Лікарня

ми стаємо щоразу легшими

о десятій ранку по закінченні процедур виходимо

всі в однакових фланелевих піжамах

в наших руках дедалі більше невагомості

ходимо парком старої садиби

граємо в доміно біля гіпсової купальниці над водою

по обіді граємо в доміно у палатах

іноді нянька висварить когось

хто наслідив колошами на музейному килимі

граємо у доміно дивимось у вікна

часом повз оранжерею і літню альтанку

проносять когось такого

укритого твердим накрохмаленим простирадлом

їмо яблука

в наших очах щораз більше ясності

до пізньої ночі тишком розповідаємо анекдоти

водночас прислухаємось

коли ж нарешті вирине з лісосмуги

той сліпучий експрес далекого прямування