ЛИНЕ ІЗ СЕРЦЯ І МОВЛЯТЬ ВУСТА

Шануймо, плекаймо – за неї вмирають,

За неї ідуть з ворогами на прю,

За неї героїв ординці вбивають,

За неї рідненьку ми з вами в строю́.

Борімось за неї, не даймо убити,

Не даймо її ворогам придушить,

Бо мова вкраїнська завжди́ має жити,

Й не сміймо ворожим сміттям засмітить.

Її солов’їну у серці леліймо,

Неначе святиню її бережім,

Душевним теплом калино́ву зігріймо,

Як маму і тата, у серці носім.

Не даймо над нею потворам знущатись,

Це – нації код, це – любов і життя,

Не сміймо її ми ніза́що цуратись,

Це – роду коріння й душі вишиття.

Її калинову, як скарб зберігаймо,

Скарбницю замкнім на надійні замки́,

У спадок нащадкам її передаймо,

Немов вишиванку свою́ й рушники.

Хай в світі звучить мелодійна усюди,

Хай піснею лине, хай птахом зліта,

Вкраїнська – найкраща і жить вона буде,

Бо лине із серця і мовлять вуста.

21.02.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024

ID: 1006441