“Линьте, римовані стріли”

Линьте, римовані стріли,

В далеч Нової Епохи.

Тих, кому все зрозуміло,

Я не шаную нітрохи.

Їх вікова обережність

Вчила тихенько жити.

Що їм ота Безмежність?

З неї штанів не пошити.

Ані загнать у ворота,

Ані стовкти у ступі,

Ані покласти в рота,

Ані зварити в супі…

Зрілих думок незалежність —

Це підозрілі мотиви.

Вжитись душею в Безмежність

Ще не було директиви.

Скажуть такому: Бога

Слід вшанувати дарами,—

В кров розбиваючи ноги,

Він побіжить до храму.

Тіло зневаживши тлінне,

Рай занебесний вподоба —

І упаде на коліна,

І набиватиме лоба.

І на причілку дому

Хрестик поставить невміло…

Знову йому, як нікому,

Буде усе зрозуміло.

1967