Липнева злива

Чи легко серцю не збурити

Води свяченої під ранок ,

Небес роззяпивши корито,

Неначе хмарку на сніданок,

Що визиратиме невпинно

З-за краю іншої півкулі,

Де краплям не буває зимно

І сльози пахнуть як пачулі,

Щоб риси справжнього обличчя

На карту неба переносить,

З астрономічного узбіччя,

До хвиль життя у білі роси,

Чекаючи нарешті дива,

Від вій промоклих над житами,

Які кропить липнева злива

За все, що не траплялось з нами…

p/s

https://www.youtube.com/watch?v=TvnYmWpD_T8