“Лірика”

А мене подумки тягне до нього,

тенетами він мене скатував,

і я у міражі надії й любові  сиджу тут у далечі болю й страждань.

І марю про образ обличчя, про плоть 

і про тіло, яке я б прижала до своєї грудини,

й горнула мов у безтурботную днину. 

І лежачі з ним пліч-о-пліч ми марили,

Відчути хоч раз себе тими, кого ми любили.