ЛІС І ЗИМОВИЙ СОН

          ДРІМАЄ БІЛИЙ ЛІС

Дрімає білий ліс під снігу пеленою,

І сонце променем торкається його.

Дрімає білий сніг, але дріма з журбою,

Й давно чекає він пробудження свого.

Дрімає білий ліс й чудова казка сниться,

Як задзюрчав струмок у лісі між дерев.

Як листя на древах хоче вже розвиться.

У лісі знову чуть гучний ведмежий рев.

Дрімає білий ліс і дихає повітрям,

Морозяним, прозорим, чистим і легким.

Та в казочці, на жаль, він не махає гіллям…

Бо скутий не на жарт морозом ще міцним.

Дрімає білий ліс в зимові ці морози,

І сниться сон йому, що тануть вже сніги.

Дрімає білий сніг, вві сні він бачить грози…

Та, справді, де не глянь, скрізь білії сніги.

15.01.2018 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022

                        ***

Дрімає собі ліс покритий снігом білим

І сонце загорнулось у хмару зимову.

І небо з голубого раптово стало сірим

І мариться йому чи в сні,чи на яву.

Що ніби десь далеко дзвенить струмок,дзюркоче

Круг нього зеленіє травичка молода,

А вітер,у верхів' ї,до нього лиш шепоче:

,,Дрімай собі спокійно.Це сон.Ще не весна".

А ліс дрімає й мріє про весну і про літо,

Про смарагдову зелень,що буде у вбранні,

Про те,щоби скоріше усе навкруг розквітло

І щоб лунали,в лісі,дзвінкі пташок пісні.

Дрімає білий ліс під снігу пеленою,

Звикає до морозу,холодної зими

І тихо розмовляє з своєю щось журбою,

Заснувши у обіймах холодної пори.

15.01.2022 р.

©Стефанія Терпеливець,2022

                       ЗИМОВИЙ СОН

Дрімає білий ліс під сніжним оксамитом,

Йому постійно сниться один і той же сон,

Що в зе́лені він то́не і нею оповитий,

Й весна дзвінкоголоса взяла́ його в полон.

Дрімає білий ліс, а хочеться буяти,

Він ковдрою накрився до ранньої весни,

І пісню колискову взяла́сь вона співати

Й веде його в чарі́вні, та лиш весняні сни.

Дрімає білий ліс, лютують в нім морози,

Та й сниться сон веселий, що жебонить струмок,

Що біля річки знову співають верболози,

Й купаються у річці плеяди всіх зіро́к.

Дрімає білий ліс, зимову казку бачить,

Сніжинки білоокі кружляють у танку́,

Ще й вітерець морозу невпинно так тлумачить,

Що кригою скувати зали́шилось ріку.

Дрімає білий ліс і про тепло́ він мріє,

Про спів дзвінкоголосий усіх-усіх птахі́в,

Про те, як він буяє, у шатах зеленіє,

Як зніме він із себе ту ковдру із снігів.

Дрімає білий ліс, та думка не лишає,

Що сон його недовгий, минеться він, як всі,

А поки що це красень під ковдрою дрімає

Й скупається вже скоро у дощику й росі́.

20.01.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2022

Свідоцтво про публікацію №122012005765