Ліс

Ступив із Лодії на тверду землю,

І в прохолоду увійшов,

Там після плавання тяжкого,

Довіри спокій віднайшов.

На моховий килим, як на перину,

Під тінь широколистих слів,

Без гострих голок; ляж, відкинь провину,

Цей бір – вічнозелений, я звелів!

Не вічний час цей, певно, знаю,

І відпливати час прийде.

Та в серці пам'ять я тримаю,

І граю пісню в честь тебе

02/2019