Лісова пісня

І майже світ з розгубленим обличчям,

як привид поряд бродить... незбагненно,

там час, що тягниться кудись щоденно,

і крадучи сторіччя за сторіччям.

Приходить ніч (!) і там будує сад...

як тихо кожен раз ведеш розмову (!)

і все повторюється знову, знову,

де час, що повертає все назад.

І залишаються одні слова,

що пророкують нам на всі лади (!)

і там душа – гіркі її плоди,

тече собі, як пісня лісова.