ЛИСТ БЕРЕЗОВИЙ ОСТАННІЙ

ЛИСТ БЕРЕЗОВИЙ ОСТАННІЙ

Лист березовий останній полетів у роси...

Безсоромний бравий вітер обійняв нагую

Наречену чорноброву і пишноволосу,

Найпрекраснішу на світі... Жаль лиш, що чужую.

Ой навіщо ти, березо, цілувала вітер?

Зійде сонце, встануть роси, - ти зів'янеш з болю,

Коли ждати будеш вічно, щоб його зустріти, -

Ну а він десь зовсім поруч обійме тополю.

Бо твоїм навіки стати, знає, що не зможе.

Розчарується за хвилю у своїх бажаннях,

Пожаліє, що даремно серце потривожив...

Ти ж заручена із кленом, горда і кохана.

Будеш очі опускати перед ніжним кленом,

Що завжди тебе плечима закрива від зливи... -

Лист березовий весною виросте зеленим.

І можливим стане серцю все, що неможливе.

(С) МАРІЯ КАРУК-ФЕДИНА