Лист до Ріо

…жонґлер водить пальцем по ґлобусі,

а нас там нема.

Віра Вовк. Триптих.

Bliss was it in that dawn to be alive,

but to be young was very heaven!

William Wordsworth

Віро, чи чуєш в далекому Ріо?

Ми є! Ми з’явились на ґлобусі!

Метеором несподіванки для світу,

що зустрів нас переляком, упередженням.

Міняються скалі вартостей:

вороги виявляються потенційними союзниками,

а друзі — гіпокритами, еґоїстами,

що хочуть зберегти за собою

виключну монополію на свободу.

Але ми є, ми будемо!

Мої плечі сьогодні випрямлені новою гідністю,

я часто усміхаюся, читаючи світову пресу.

Ми вийшли на арену з піднятою головою

і нас — нарешті! — помітили.

Яке щастя дожити до цього чуда,

коли мрія приречених стає буденною дійсністю,

коли вже не кров революціонерів,

а розважливий розум державників,

не крик руїнників, а впертий труд реформаторів

будують справжнє майбутнє.

Ми є, ми будемо. Нас не зможуть більше заперечити.

Випиймо, Віро, шампанського

за наше завтра. Будьмо!

30 серпня 1991