Лист до Старого Лева

Привіт, Сивий Леве. Давно не бачились.

Лиш поглянь, по бруківці стільки вже років пройшло.

Я в твоїй, так дбайливо збереженій старості,

Ошатний, тихий, натхненний спокій собі знайшла.

Вірменська говорила, вабила кароокими стінами

Напоїла кавою з розпеченого піску….

Хоч вона вже й стала зовсім трішки сивою,

Та східний характер все ще подібний вогню.

На Площі Ринок пряничні стіни шепочуть історії

Про твою молодість та шляхетні літні вечори,

А щоб їх почути піднімалась гвинтовими сходами

На Ратуші твої очі по дахах моє серце вели.

Кроками по Староєврейській до Арсенальської,

Поважні балкони цвітуть в фіалках й бегоніях,

Кам'яниця, Високий Мур та Арсеналу спадщина...

Немов художник в уяві малювала їхню історію.

Я слухала твої щирі розмови з Богом…

Вони летіли до неба в передзвонах дзвіниць

Десь в протягах старих дворів ловила подихи

І закривала очі, відчуваючи кожну мить.

Дякую, Старий Леве, за те, що вислухав.

Ти як завжди підтримуєш в потрібний час.

Бережи себе і свою старість вишукану.

Я повернусь, крокуючи по бруківці в роках.