Лист до Святого Миколая

Дорогий Миколайчику,

пишу тобі між буденними бурями,

бо, як не дивно, у моєму життєвому беклозі

найважливіші таски — це не люди,

які проживають своє кредитне життя

за рахунок приниження інших.

Ні, вони давно не в пріоритеті.

Мій роадмап значно простіший:

я мрію про планшет, щоб світ став ширший,

про телефон Oukitel, щоб хоч щось працювало стабільно,

і про маленьке слоненя в памперсі —

бо хай у цьому світі хоч хтось буде милим,

а не токсичним.

Я давно зрозуміла:

хто живе зрадою — тому й так несолодко,

вони й без мене по вуха в своїх проблемах.

Вони, мабуть, теж мріяли про щось світле,

але, бачу, максимум, що вони отримали —

це власну токсичність у подарунковому пакуванні.

То, Миколайчику, якщо можна,

дай їм теж щось хороше.

Може, кілограм совісті.

Або флешку на 8 гігабайт,

щоб нарешті зберегли там свою злість

і перестали її всім транслювати.

А мені…

мені дай сили й далі думати про малі,

земні, теплі речі

і тримати фокус на житті,

а не на тих, хто сам собі темрява.

З любов’ю і трішки зухвалості,

… Твоя Любов Лунгу.