Лист видаленим спогадам (225)

А я досі ще вас двох не забув,

серед неба ви цілі сузір'я.

Я сам винен, що довго так бовдуром був,

і вже вирвав усе своє пір'я.

Як ви там, я не знаючи, вірю у те,

що у вас все гаразд, і так мило.

Сам спалив ці між нами мости до кінця,

зі стільця прибираючи мило.

Сподіваюсь що ви не тримаєте зла,

якщо ні, то цілком справедливо.

І можливо побачимось ще раз, хто зна,

ця історія йде так жахливо.

Не сумуйте багато, живіть до кінця,

бо ви сильні, я бачив, я знаю.

До одної із вас я відправив гінця,

але сам у пітьму поринаю.